ЕФІРНІ ОЛІЇ ТА ГІДРОЛАТИ ВІД ГАЙМОРИТУ ТА ІНШИХ ВИДІВ СИНУСИТІВ
1. Синусит та його різновиди
2. Що таке гайморит?
3. Найкращі ефірні олії при гаймориті
4. Лікування гаймориту ефірними оліями та гідролатами
Слизова оболонка порожнини носа – головний барєр на шляху респіраторних інфекцій. Щодня носові ходи зазнають численних атак вірусів, бактерій, грибів. Через ніс в організм проникають алергічні агенти та інші подразнюючі речовини із навколишнього середовища. Все це прямо чи опосередковано може призводити до гострих чи хронічних синуситів.
Різні форми хронічного синуситу діагностують у 15% населення світу. А 95% всіх випадків ГРВІ супроводжується проявами гострих запалень носових порожнин.
Синусити поділяють залежно від причини виникнення на:
• інфекційні (вірусні, бактеріальні, грибкові),
• травматичні (у тому числі при аномаліях розвитку порожнини носа);
• алергічні,
• змішані (багатофакторні).
По локалізації запального процесу синусити диференціюють наступним чином:
• гайморит - ураження верхньощелепної пазухи,
• фронтит – ураження лобної пазухи,
• етмоїдит - ураження клітин решітчатої кістки (лабіринту),
• сфеноїдит – ураження слизової оболонки клиноподібної пазухи.
Особливе місце у статистиці захворювань дихальної системи, тяжкості перебігу, складності лікування займає гайморит.Запальний процес у порожнинах верхньої щелепи вперше описав англійський анатом та хірург Натаніель Хаймор у 17 столітті. Саме на честь нього ці пазухи почали називати гайморовими, а розвиток інфекції в них – гайморитом.
Гайморові пазухи є двосторонніми утвореннями у вигляді печерок, що мають сполучення з порожниною носа через вивідні отвори (співустя).
Базовими причинами у розвитку гаймориту є:
• віруси (риновіруси, грипу, парагрипу, аденовіруси),
• бактерії (стафілококи, стрептококи, пневмококи, гемофільна паличка).
Грибкове обсіменіння, тривале алергічне навантаження збільшує шанси переходу у затяжний перебіг хвороби через навантаження на флору назального епітелію та набряклості тканин.
Зміна секрету носа є показником розвитку інфекційного процесу. Так, білі прозорі виділення на початковій стадії можуть змінити жовті виділення, що свідчить про виникнення гнійних вогнищ. Зелений або кров'яний секрет вказують на украй важку форму хвороби і не допускають самолікування.
Додатковими факторами виникнення гаймориту вважаються:
• викривлення носової перегородки, порушення в кістково-хрящовій будові носа,
• осередки інфекції в роті (карієс, кісти в яснах, запалення коріння зубів),
• розростання лімфоїдної тканини носоглоткового кільця (аденоїди).
Специфічні симптоми (крім виділень з носа та підвищеної температури тіла), що вказують на розвиток інфекції в гайморових пазухах, вимагають звернення за терапією та контролем стану. До таких проявів належать:
• головний біль, що виникає при нахилі голови,
• розпираючі болі навколоносових пазух, щік, перенісся,
• тиск в очних яблуках, нижніх повіках,
• набряклість обличчя,
• зниження нюху або його повне зникнення,
• неприємний запах виділень із носа,
• кон'юнктивіт, сльозотеча.
!! медикаментозне лікування передбачає прийом антибіотиків, судиннозвужуючих препаратів, фізіотерапію.
Завдяки великому пулу досліджень ефірних олій та їх компонентів в останні десятиліття ароматерапія отримала науково обґрунтовану базу для використання ефірів не тільки як профілактичні, але і як активні терапевтичні засоби.
Особливе зростання уваги до ароматичних субстанцій відбувається на фоні пошуку ефективної заміни антибіотикотерапії у звязку з підвищенням резистентності бактерій до використовуваних фармацевтичних препаратів.
Отже, які ж олії варто розглядати як терапевтичні при гаймориті?
Лідерами протимікробної дії є олії з високим вмістом у складі:
• оксидів (1,8-цинеол) - олії евкаліпту кулястого, равінтсари, лавра, саро
• фенолів (карвакрол, тимол) - олія чебрецю білого, орегано, чебрецю
• кетонів (туйон, камфора) - олія шавлії лікарської, туї
• альдегідів (коричний альдегід) - олія кориці (листя і кора).
Однак, незважаючи на свою ефективну антивірусну та антибактеріальну активність, вони мають обмеження для використання через потенційно токсичну дію та ризик реакції слизових оболонок. Ці олії не бажані до використання в дитячому віці ( у віці до 12 років можна використовувати ефірні олії чайного дерева, саро, лаванди), для вагітних та годуючих. З обережністю використовуються при хронічних захворюваннях, які потребують медикаментозної підтримки.
Переважний спосіб застосування – інгаляція.
До м'яких олій (але не менш ефективних при синуситах різної етіології) відносять:
• лаванду
• ялицю
• лимонний евкаліпт
• дерево хо
• мануку
• чебрець ліналоольний
• блакитну ромашку
Всі перелічені олії допускаються до застосування у дитячій практиці (до 5%), для людей із високою чутливістю, вагітних (до 2%). Їх застосування особливо ефективно як профілактичний захід і при перших ознаках захворювання. Мають низький ризик подразнень на шкірі, тому є основою сумішей масажу, лікувальних мазей, розтирань.
З обережністю у дитячому віці застосовують евкаліпт, розмарин, каепут (від 0,5 до 2%).
Для зняття набряклості при синуситах для забезпечення відтоку рідин варто розглядати олії з вираженими лімфодренажними властивостями. Це лимон, грейпфрут, ялівець (ягоди), кипарис, розмарин, фісташка. Тонізуючий ефект від застосування цих олій по дії може бути порівнянний з промисловими судинозвужуючими препаратами.
Перші ознаки респіраторного захворювання не повинні залишатися поза увагою. Успіх лікування часто залежить від оперативно вжитих дій.
Ефективні способи лікування гаймориту методами ароматерапії:
• Інгаляції холодного типу – на наш погляд є найбільш ефективними. При початкових проявах захворювання інгаляції рекомендовано робити до 5разів на день
1)Вдихання можливе із серветки, ватного диска, аромакулону.
2)Також дуже ефективним буде проведення інгаляцій за допомогою інгалятора махольда
3) Інгаляції небулайзером. Для цього чудово підійдуть наші гідролати- в ємність наливаєте гідролат та проводите інгаляцію
Найкраще використовувати гідролати чебрецю, евкаліпту, шавлії, ялівцю, лаванди.
• Промазування носових ходів та крил носа.
На відміну від крапель для носа, дозволяє ефірам довше надавати місцеву терапевтичну дію. Як основа для масляної суміші від синуситу можна використовувати мацерат звіробою, персикову, мигдалеву олію, олію виноградних кісточок. Хорошим варіантом для бази є олія ши, кокосова. Ефіри додаються з "м'якого" списку. Мазь наносять 3-4 рази на день.
• Нанесення на проекцію пазух, підщелепних та привушних лімфовузлів.
Нанесення на проекцію пазух та легкий круговий масаж спинок носа, перенісся, чола, вилиць забезпечує трансдермальне проникнення ефірних частинок в інфіковані порожнини. Відсоток введення ефірних олій у базову олію не перевищує 0,5% (чутливість шкіри обличчя, близькість очей). Такий спосіб не підходить для дітей, оскільки великі ризики занесення ефіру в область ока. Промазування лімфовузлів знижує інтенсивність захворювання та скорочує час хвороби. Для цього 3-5% розведення наноситься на лімфовузли 2-3 рази на день.
• Масаж шийно-комірової зони.
Масаж має виражений дренажний ефект, зменшує головний біль при гаймориті, полегшує закладеність. Для локального масажу застосовують 3-5% розведення
• Зрошення носа гідролатами
Промивання носа морською водою – поширена рекомендація для очищення носа від слизу. Часто зловживання цим гігієнічним способом та недотримання техніки проведення процедури лише погіршує стан та призводить до виникнення отитів. В ароматерапевтичній практиці спреї з морською водою замінюють на гідролати з антибактеріальним складом.
Для зрошення слизових оболонок рекомендовано використовувати гідролати лаванди, ромашки, шавлії.
